Дамо дітям крила!
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Ліна Костенко
Привіт усім, хто розуміє непереможну силу Краси у будь-яких її проявах. Це Вона, Неперевершена Пані Добродійка, вчить нас жити по-справжньому: у цілковитій гармонії душі і тіла.
Її настанови невимушені, вічні, як сама природа. Краса нам необхідна, як Сонце, джерело світла, як повітря, як хліб і вода, як батько і матір, як найзаповітніша мрія, заради втілення якої наполегливо працюєш, любиш, твориш, а значить стаєш крилатим… Життя безкрилих сіре й нецікаве.
Чи актуально сьогодні думати про прекрасне, коли над світом нависла чорна хмара війни, а в серці багатьох циніків оселилися ненависть і невдоволення? Треба і необхідно!
Чи актуально сьогодні думати про прекрасне, коли над світом нависла чорна хмара війни, а в серці багатьох циніків оселилися ненависть і невдоволення? Треба і необхідно!
Пригадаймо, як у самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли вирішувалася доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, великий гуманіст, мислитель, художник М. Реріх писав: «…Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.
Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині».
Вважаю, що саме зараз, коли в Україні гинуть тисячі її громадян, варто прислухатися до закликів берегти і плекати красу, одну з найхарактерніших рис нашої національної культури. Вона допоможе нам, дорослим, не збожеволіти від усенародного горя, а життя беззахисних дітей наповнити радістю творчості.
Захистимо наше майбутнє!
Дамо дітям крила!
Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині».
Вважаю, що саме зараз, коли в Україні гинуть тисячі її громадян, варто прислухатися до закликів берегти і плекати красу, одну з найхарактерніших рис нашої національної культури. Вона допоможе нам, дорослим, не збожеволіти від усенародного горя, а життя беззахисних дітей наповнити радістю творчості.
Захистимо наше майбутнє!
Дамо дітям крила!