Доле моя…
…У мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Ліна Костенко
Ліна Костенко
Мудрі люди кажуть, що життя схоже на зебру: смужка біла, смужка чорна... Кожному хочеться якомога швидше проскочити смугу невдач, утрат, негараздів, щоб якнайдовше розтягнути смугу радості. Але буває, як правило, не так, як бажається. Як на мене, життя – це різнокольорова веселка, у якій гармонійно поєднано не лише кольори, а й низку емоцій, вражень, переживань. Без них не буває життя справжнього.
Як би там не було, тальки песимістам притаманно бачити усе в темних фарбах. Доля до мене прихильна, бо наділила неспокійною вдачею, талантом розуміти істинну красу, любити дітей, подарувала багато друзів і цікавих зустрічей.
Деякі люди все життя покладають на досягнення мети, яка має зробити їх щасливими. Мене такою робить улюблена справа – вчителювання. Саме воно допомагає не втратити здатність радіти будь-чому взагалі на тернистому шляху до успіху. З учнями по-іншому не можна. З ними ніколи сумувати. Вони вчать мене помічати маленькі приємності життя: голубе небо, хмаринки, схожі на улюблену іграшку, тепле сонечко, веселий дощ, барвисті квіти, красиву музику…
Сьогодні, як ніколи, усвідомлюю, що життя – головна цінність людини, тому намагаюся використовувати кожну можливість порадіти просто тому, що живу. Власне цьому і навчаю своїх дітей: якщо твій характер визначає майбутнє, вдосконалюй себе так, щоб мати таку вдачу, якій доля посміхнулася б назустріч.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться -
у мене жодних претензій нема
до Долі - моєї обраниці.
І що зі мною не станеться -
у мене жодних претензій нема
до Долі - моєї обраниці.